наголошувати — [наголо/шуватие] уйу, уйеиш … Орфоепічний словник української мови
наголошувати — наголосити 1) (що силою голосу / повищенням тону виділяти склад у слові), акцентувати 2) (що, на чому, на що, зі спол. що силою голосу / повищенням тону виділяти слово, звук тощо для підкреслення його важливости; увиразнювати, висувати на перший… … Словник синонімів української мови
наголошувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
наголошувати — шую, шуєш, Пр. Виділяти голосом що небудь у мові, ставити на перший план якусь думку … Словник лемківскої говірки
акцентувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. і без додатка, 1) лінгв. Ставити наголос; наголошувати. || муз. Вирізняти окремий звук або акорд, посилюючи його звучання. 2) перен. Висувати на перший план, підкреслювати яку небудь думку у висловлюванні,… … Український тлумачний словник
наголосити — див. наголошувати … Український тлумачний словник
наголошення — я, с. Дія за знач. наголосити, наголошувати … Український тлумачний словник
наголошуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до наголошувати … Український тлумачний словник
наголошування — я, с. Дія за знач. наголошувати. Подвійне наголошування … Український тлумачний словник
накрикувати — ую, уєш, недок., розм. Особливо вирізняти звук, слово і т. ін.; наголошувати, підкреслювати … Український тлумачний словник